Фестиваль короткометражних фільмів "Кілька Хвилин"

Концепція

кінофестивалю короткометражних фільмів

«Кілька Хвилин»

Хмельницький кінофестиваль короткометражних фільмів «Кілька Хвилин» – це фестиваль короткометражних ігрових та документальних фільмів, який відбуватиметься двічі на рік у Хмельницькому. «Кілька Хвилин» - це соціокультурний проект, який покликаний розвивати сучасну молодь, виховувати у них любов до мистецтва, примножити зацікавленість відео та телемистецтвом. «Кілька Хвилин» - це перший крок для створення плеяди майбутніх лауреатів різноманітних міжнародних кіноконкурсів.

Цілі фестивалю:

- виявити творчих та креативних кіномитців;

- заохотити їх до самореалізації та саморозвитку;

- популяризація короткометражного кіно;

- підтримка обдарованих кінотворців;

- об’єднати кінотворців під егідою «Кілька Хвилин»;

- розвиток творчих зв’язків між кіномитцями та глядачами;

Цільова аудиторія:

- творчообдарована молодь;

- досвідчені відеомитці;

- теле та кінорежисери;

- теле та кінооператори;

- актори театру та кіно;

- працівники культури;

Принцип відбору фільмів на фестиваль базуються на уявленні, що митець не лише відтворює дійсність, а й створює власний світ тривалістю у «Кілька Хвилин». Що можна зробити за дві-три-п’ять хвилин? Як може змінитися світ у ліченні секунди? Як Ви зможете достукатись до глядача через свій фільм?

Саме такі творчі завдання організатори «Кілька Хвилин» ставлять перед своїми конкурсантами.

«Кілька Хвилин» - це фестиваль, який орієнтований на збереження авторського – режисерського погляду на світ. Фестиваль дасть можливість митцям сказати вголос про те, про що сьогодні звикли мовчати.

Дата проведення: 23 травня 2011 року. Початок 16:00. Організатори залишають за собою право змінити дату та час проведення фестивалю за 2 тижні до означеної дати.

Умови участі

1. До конкурсу приймаються відероботи тривалістю від 2 до 5 хвилин;

2. Прийом робот завершується за два тижні до початку фестивалю. (до 9 травня 2011 року)

3. Відеороботи, які надсилаються на конкурс, не повинні порушувати моральні, етичні норми:

- не повинні містити відкритих порнографічних сцен;

- не повинні містити сцени жорстокого поводження з людьми та тваринами;

- не повинні місти сцени, у яких заохочують до дискримінації на будь-яких переконаннях;

- не повинні містити пропаганди алкоголю, наркотичних засобів, тютюнокуріння;

- не повинні містити політичної агітації;

4. Відеороботи, у яких є відкрита реклама, не допускатимуться до конкурсу. Винятком є соціальна реклама.

5. Не допускаються на конкурс роботи, які є плагіатом.

6. Відеороботи, які заявлені як ремейки, розглядатимуться поза конкурсною програмою.

7. Відероботи, які не відповідатимуть технічним вимогам фестивалю, не розглядатимуться.

8. Учасники мають надсилати відеороботи разом з анотацією до них. В анотації має бути назва фільму, автор (ім’я та прізвище, назва студії, якщо авторство спільне), хронометраж, а також короткий опис фільму.

9. Разом із фільмом потрібно подавати відео або фото завіт про процес роботи над фільмом.

10. Мова фільмів – українська, російська або будь-яка інша, але з перекладом в субтитрах.

11. Відеоробота має містити фінальні титри.

12. Заявки на конкурс надсилати на електронну скриньку: kilka.hvylyn@gmail.com

У заявці має бути назва фільму, автор (ім’я та прізвище, назва студії, якщо авторство спільне), обрана для роботи тема, контактні номери телефону (обов’язково!!!), icq та skype за бажанням.

Технічні вимоги

1. Відео: 720Х576 (3:4), PAL DV

2. Звук: стрео

3. Формат: DVD диск

Програма фестивалю «Кілька Хвилин»

1. Відкриття фестивалю.

2. Показ та обговорення конкурсних робіт.

3. Оцінка відеоробіт компетентним журі.

4. Показ позакокурсних фільмів.

5. Нагородження переможців.

6. Закриття фестивалю.

Критерії оцінки конкурсних фільмів

1. Операторська робота

2. Монтаж

3. Звукове та музичне оформлення

4. Режисерська робота

5. Змістове навантаження

6. Гра акторів

7. Сюжет (сценарій)

Журі

Журі створюється рішенням засновників фестивалю та складається з компетентних представників кіно- теле- та театрального мистецтва. Окрім того на фестивалі буде глядацьке журі, яке визначить свого переможця. Організатори фестивалю залишають за собою право не розголошувати склад журі з етичних міркувань та щоб уникнути спроб будь-якого впливу на нього.

Контакти: тел. (097)589-16-77; електронна скринька: kilka.hvylyn@gmail.com

а знайти детальну інформацію про цей пакетик можна тут

Стовбурові клітини – заборонити чи дозволити?

9 березня рішенням Президента США Барака Обами було відновлено урядове фінансування стовбурових клітин ембріона людини. Нагадаємо, що адміністрація його попередника Джорджа Буша ветувала два законопроекти, спрямованні на збільшення фінансування цієї галузі медицини, а в 2001 році Джордж Буш своїм рішенням заборонив будь-які експерименти над людськими ембріонами. Вчинок Барака Обами спричинив до нового розголосу цієї теми – демонстрації противників, так званої, генної інженерії охопили не лише Сполучені Штати Америки, а й Європу. Хоча у Великобританії ніхто урядові фінансування досліджень стовбурових клітин не скасовував і навіть не зменшував. Британці випередили своїх американських колег, і дозволили створення гібридного ембріона людини та тварини.

У свою чергу Православна церква організувала не один з’їзд та конфекцію, основною темою яких були злочинність подібних експериментів та досліджень. Згідно з її вченням ембріон є повноцінною людиною, адже тіло людське є невіддільним від Духа.

Що ж це за експерименти такі, що довкола них стільки галасу? Ще зі шкільної парти кожному відомо, що складні організми утворюються з однієї клітини. Згадаймо лише банальну інфузорію туфельку, яку кожен чемний школяр розглядав у мікроскоп, а потім розмальовував кольоровими олівцями у зошиті для лабораторних робіт. Але повернемось до людини, чия будова значно складніша. Після запліднення яйцеклітини відбувається стадія поділу клітин, які є рівноцінними між собою, і з яких можуть утворитися повноцінні організми. Або талановиті науковці можуть виростити будь-яку клітину людини. Тобто ці перші клітини є «всемогутніми». Але стовбуровими їх вже називають на 4-5 день, хоча їхня могутність значно менша, ніж їхніх попередників. І з кожним днем розвитку властивості цих клітин профілізуються. Але якщо вилучити ці клітини вчасно, вони можуть стати панацеєю. Принаймні у цьому переконані британські вчені. Звісно, переривання вагітності на такому короткому терміні є фактично неймовірним явищем і виникає логічне питання про комерціалізацію абортів. Але на промислове виробництво у нас поставлено майже все – навіть запліднення. І експерименти над стовбуровими клітинами людського ембріону лише сприяють цьому явищу. Але основне запитання зовсім в іншому – використовувати можливості людського організму чи ні? Православна церква стверджує, що Бог людині дає не більше, ніж вона може винести. Тобто у кожного свій персональний хрест. Але якщо так подумати, то, можливо, взагалі не потрібно лікуватись?

Вже сьогодні стовбурові клітини застосовують у лікуванні таких хвороб як Паркінсона, Альцгеймера, цукрового діабету, СНІДу та багато інших, що є невиліковними. В Україні така практика існує з вже понад 20 років. І ніхто в нас не кричить про біоетику та порушення моралі, адже усі свої протести скеровують саме на Захід.

І поки світова громадськість та церква дискутують про моральність експериментів над стовбуровими клітинами людини, українці лікують. І вже тисячам хворих повернули не лише надію на повноцінне життя, а й здоров’я. Що ж можу лише запитати Вас, шановні глядачі, чи не кожним порухом людини, її думкою керує Всевишній? І якби не була б на то Його воля, то додумалось би людство до такого?

Минуле, теперішнє, майбутнє

Кожна епоха та культура базуються на принципі, що золотий вік вже був. Тобто усе найкраще вже було зроблено, а зараз просто потрібно це все зберегти, щоб наші діти змогли хоча б торкнутися того дива.

Ми постійно рефлексуємо. Ні, без знання історії, і майбутнє не розвиватиметься. Але чомусь людство впевнене у тому, що воно більше не спроможне створити, чи то пак, усвідомити щось нове. Добровільне очікування апокаліпсису – підняття завіс, коли все невідоме врешті стане відомим. Таке своєрідне побоювання «правди» провокує людство до самозбереження себе у вигляді світової імперії із чітким поділом на касти\ класи. Існування панів, ремісників та рабів. Як то кажуть, класика жанру. Тобто у глобальному сенсі, спираючись на думку Карла Ясперса, ця мета, що знаходить свої вияви у процесах глобалізації, призводить не до розвитку людства, а до його дегенерації.

Нав’язування глобалізації, як єдино правильної стратегії розвитку, призводить до фактично стандартного розвитку сюжету – винищення націй (цивілізацій) в умовах їхнього протистояння. І ніхто нікого в геноциді не звинувачує, адже це призводить не до фізичної смерті, а до духовної.

Постійна конфронтація Заходу та Сходу, які не можуть об’єднатись, наразі відбувається у декількох вимірах: арабський світ, Схід у класичному розумінні – Китай, Японія, Індія. І щедро приправлене це протистояння не лише постійними фізичними сутичками, а й ксенофобією та киріофобією. Останні – це яскравий прояв того, що людство на рівні підсвідомості намагається все ж зберегти свою різноманітність.

Але ще зміниться не одне покоління, доки прийде розуміння того, що співробітницька поведінка – це виграшний варіант для людської спільноти. Адже цей світ – це організм, де кожна клітина має свою будову і не схожа на іншу. І зважаючи на це, людство легко могло підчепити «рак», тобто одні клітини, розмножуючись, винищують інші.

Соціально-психологічний портрет журналіста

Як сьогодні виглядає журналістика та журналіст, зокрема? Спробуймо дати узагальнений портрет сучасного журналіста. Але, звісно, не без гумору.

1. Вчасно приходити на редакційні засідання та усі записані для вас заходи. Пунктуальність? Ні! Йдеться про вміння підлаштовувати розклад роботи під себе та своє непереборне бажання поспати, поїсти, подивитись фільм чи телепередачу… (можна продовжувати до безкінечності, це залежить від фантазії).

2. Вчасно здавати матеріали → обирати цікаві нескладні та не громіздкі теми, щоб їхнє написання забирало у вас мінімум часу.

3. Не підставляти колег → вміло перекидати на них (колег) нудні для вас завдання, щоб у всьому лихому звинувачували вони себе, а не вас.

4. Обирати лише поважні цікаві для громадськості події → нехтувати нудними прес-конференціями без фуршетів та запрошень на продовження у вигляді концерту або інших заходів.

5. Не красти інформацію у своїх Інтернет-колег і не тільки → якщо вже позичаєте, то змініть вже декілька абзаців і підпишіть ті, що залишились, але не кажіть прямо (потім буде соромно), а використовуйте усталені вирази – «за словами…», «на думку…» і т.д.

6. Не брешіть народу → у всьому винні політики, ЖКГ та інші виробничі комітети, організації… Адже люди завжди чують лише те, що хочуть.

7. Шукайте новини усюди → відрядження виключно за кошт редакції, бажано за кордон, а там вже можна щось вигадати.

8. Вчитися ніколи не пізно → міжнародні та інші конференції, тренінги, курси підвищення кваліфікації – це все за рахунок редакції, до того ж чудова нагода відпочити і завести нові корисні знайомства.

9. Не займатись хабарництвом → прекрасний букет квітів чи маленький подаруночок (кава, цукерки чи на ваш розсуд) – це не хабар. І ніхто не помітить двох змінених рядків.

10. Не зловживати службовим становищем → а що станеться страшного, якщо ви використаєте своє посвідчення, щоб отримати потрібну винятково для вас інформацію, чи відвідаєте якийсь культурний захід безкоштовно?

11. На робочому місці забороняється займатись казна-чим → безкоштовні Інтернет ресурси та вихідні дзвінки – зробіть приємне собі та вашим близьким.

12. Забороняється використовувати приховану рекламу у своїх матеріалах → якщо ви один раз згадаєте назву закладу\установи\організації, де працює ваш друг, рідний чи близький, ніхто і не помітить, навпаки – запрошення на різні події просто посипляться на вас.

13. Чемність → це лише спосіб приховування нахабності.

14. Журналіст завжди має бути у епіцентрі подій → головне виправдання.

15. Не судіть, а критикуйте → тільки у випадку, якщо це було вашим редакційним завданням і пам’ятайте – ініціатива карається як законом, так і в інший спосіб.

16. Будьте новатором → лише від вас залежить чи писати про безпеку збирання грибів, святкування Різдва Христового, Нового року, Паски…

17.Журналістські розслідування – це справжня робота для справжнього журналіста → не забувайте, що окрім визнання у певних колах, премії та схвалення народом, це приносить зайві проблеми, клопоти та безсонні ночі.

18. Не забувайте про свого читача → аварії, кримінальна хроніка, світські новини, телепрограма, кросворди та анекдоти – це головні сторінки, інше – на любителя.

19. Уміння знайти родзинку → витягати на світ брудну білизну, кримінальне минуле, негідні вчинки, різноманітні залежності. Брудно? Але ж цікаво!

20. Можливість використання псевдонімів → непогана нагода, щоб підробляти позаштатним кореспондентом у інших виданнях.

Це був портрет так званого журналіста звичайного, найпоширенішого виду журналістів. Звісно, ще є журналіст чесний, журналіст розумний, журналіст за місцем роботи. Що відрізняє журналіста чесного від журналіста розумного? Вміння заробляти гроші, продаючи себе та свій талант як найдорожче. Чесний цього робити не вміє. Природа заклала у нього непереборну потребу в справедливості.

Журналіст за місцем роботи – це працівник редакції, який бездумно виконує завдання, набираючи певні символи на клавіатурі. Він непомітний, про його існування знає бухгалтер, який нараховує йому зарплату, та журналіст за сусіднім столом. Журналіст за місцем роботи це найнижчий клас, хоча доволі розповсюджений у регіонах.

Трапляється, щоправда, ще один вид, але він доволі рідкісний та занесений до Червоної Книги. Це журналіст-професіонал. На одного такого журналіста припадає по сорок журналістів за місцем роботи, по п’ятдесят звичайних, 5 чесних і п'ятнадцять розумних.

Відео на вірш Григорія Семенчука "Джихад"

Дуже гарно та плідно попрацювали з Грицьком та студією "Reset". Маю надію на продовження цієї творчої роботи.
а тут можна переглянути результат нашої спільної праці